Віктор Рог: націоналізм є однією з провідних світових ідеологій
— Настільки актуальним на сьогодні є теоретичне минуле українського націоналізму?
— А давайте поглянемо. До прикладу, надумане мусування поділу України на Схід і Захід. Беремо твори Юрія Липи і читаємо: «До зорганізування духовности якогось краю мало мати враження, симпатії й антипатії. Треба мати щось більше.
Власне, головні ідеї, генеральні ідеї в першу чергу потрібні до організації української духовности. Для скристалізування тих ідей треба глибоко відчути свою батьківщину як цілість. Все виразніше стає, що найголовніше не в страті добробуту, а в відпорности, традиціях і моралі споріднених мільйонів українців».
— В Галичині і тепер люблять усі поговорити на тему духовності…
— Не тільки у вас, але й по всій Україні, й особливо політики. Але, бачимо, що і сьогодні своєї актуальності не втратили слова того ж Липи з «Призначення України»: «В теперішніх часах ніяка земля не дорівнює галицькій в одній дуже важливій стабілізаційній позиції української духовности: витворення добре вишліфованого типу українського громадянина, свідомого своїх прав і обов'язків, і хоч і не з мальовничим, але дуже глибоким українським солідаризмом. Можливо, що тільки глибоке відчуття підложжя української раси, солідаристичного трипільства помогло б усталити ієрархію для тенденцій українського характеру. Свідомість цього характеру і його вислову в історії, може б, зблизила українців до поняття дійсної еліти, носительки цієї свідомости, а передусім дала б одність організації, одність історії і одність погляду на будуччину». І, зверніть увагу, практично, кожний український політик державного рівня спішить заручитися підтримкою електорату Галичини.
— Поняття «націоналізм» має багато різночитань, чи як Ви вважаєте?
— Це хибне уявлення. Заявивши про себе в кінці XVIII ст. у зв’язку з революціями в Америці й Франції і привівши до розпаду європейські імперії й колоніальні системи в XIX і XX ст., націоналізм по сьогоднішній день залишається одною з провідних світових ідеологій. Поглянемо, що пишуть про нього найвідоміші словники й енциклопедії. Найбільш авторитетний словник Вебстера (видання США, 1987 р.), яким користуються у всіх без виключення країнах світу, так визначає поняття «націоналізм»: «1. Відданість своєму народові. 2. Захист національної єдності або незалежності». Британська енциклопедія: «Націоналізм — це вірність і відданість нації або країні, коли національні інтереси стоять вище особистих або групових». Читаємо американський політичний словник, який на 1993 р. витримав дев’ять видань: «Націоналізм ототожнюється з соціальними й психологічними силами, які зародились під дією унікальних культурних, історичних факторів для того, щоб забезпечити єдність, піднесення в середовищі даного народу завдяки культивуванню чуття загальної приналежності до цих цінностей. Націоналізм об’єднує народ, який володіє спільними культурними, мовними, расовими, історичними або географічними рисами чи досвідом і який забезпечує вірність цій політичній спільноті». Напевно, для думаючої людини достатньо.
—В європейських країнах, останнім часом, спостерігаємо зростання ролі в суспільних процесах націоналістичних партій. З чим це пов’язано?
— Ще б пак! Національна партія Шотландії взяла на останніх виборах найбільше число місць в шотландському парламенті і вже заявила що має намір провести референдум про незалежність Шотландії. В Австрії переможцями можна вважати дві ультраправі партії —Австрійську партію свободи й Союз за майбутнє Австрії — вони отримали третину голосів австрійських виборців і зайняли третину парламенту. І в Нідерландах третє місце на виборах взяла ультраправа «Партія свободи». В Угорщині правоцентристська партія Fidesz також перемогла на виборах і тепер має 206 з 386 місць в парламенті країни. Більше того, в Європарламенті працює спільна депутатська фракція націоналістів європейських країн «Самобутність, традиція, суверенітет».
А зростання націоналістичних тенденцій в європейських країнах пов’язане як з необхідністю протидіяти стиранню власних національних особливостей, так і з тим, що націоналістичні партії, передусім, дбають про економічні, соціальні й культурні інтереси своїх націй, своїх країн, на відміну від інтернаціонального світового капіталу, який переймається виключно величезними надприбутками, за якими не бачить людини.
— Чи проявив себе український націоналізм у зовнішній політиці в ХХІ ст.?
— На жаль, в найближчий період історії української держави, тобто 20 останніх років, в доктрині політичного націоналізму на державному рівні ми могли спостерігати декларативні заяви, які не тільки не знайшли оптимального, продиктованого державними й національними інтересами рішення, але й додали свіжих невизначеностей наступним поколінням. Глобальна, гуманна й утопічна ідея «бути другом всім» не знайшла реальних відгуків. А декларування багатовекторності або навіть двовекторності стратегії зовнішньої політики швидше свідчить про відсутність позиції української верхівки відносно геополітичного вибору. Очевидно, це питання зрілості національного організму.
— Свого часу, ще за Радянського Союзу, 7 листопада 1990 року, СНУМ «Сумщина» під Вашим керівництвом у Сумах зупинила військовий парад, прорвала міліційний кордон і комуністичне збіговисько і поклала до пам’ятника Леніну «вінок» з колючого дроту та труну. Сьогодні — Ви редактор легендарної газети ОУН. Чи змінилося для Вас поняття «український націоналізм»?
— Український націоналізм для мене — усвідомлене служіння своїй нації. За словами Дмитра Донцова, це об’єднання мільйонів воль довкола одного суспільного ідеалу. Ідеалу, який єдиний зможе вибороти відвічне право мого народу на господарювання й власновладство на його одвічній етнічній території — Україні. Я хочу і роблю все для того, щоб українці через націоналістичне виховання, працю і чин стали господарями і зажили достойно на своїй землі.
— Як вважаєте, що потрібно для цього?
— Україна потребує нашої спільної принципової позиції та жертовної праці, особливо на ниві виховання наших дітей і молоді. Є така приказка: «Той народ, який думає на рік вперед — сіє хліб, хто думає на 10 років — садить сад, хто думає на 100 років — виховує молодь». І під цим оглядом, на моє глибоке переконання, від того, як ми виховаємо молодь, який подамо приклад, які встановимо орієнтири й залежить наше майбутнє.
|
| Категорія: Політика | Додав: Адмін (29.06.2010)
|
| Переглядів: 445
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS