ЗАЯВА ПРОВОДУ ОУН

з нагоди 51-ої річниці загибелі

Провідника ОУН Степана Бандери

Кожного року в жовтні, коли ми традиційно відзначаємо свято Покрови на знак пошани до української зброї всіх часів, українська громада вже понад піввіку також ушановує пам’ять Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери. 15 жовтня 1959 року з наказу політичного керівництва в Москві агент КГБ отруйним пострілом убив у Мюнхені керівника національно-визвольної боротьби Бандеру. Ворог убив фізичну людину, але був безсилий знищити незламний символ Борця за свободу і незалежність України. Своїм підступним актом ворог лише зміцнив і примножив в українців стійку віру у своє національне майбутнє в колі вільних народів.

Найвищий німецький суд у м.Карльсруге, перед яким став виконавець замаху на життя Степана Бандери, визнав політбюро КПСС у Москві головним замовником убивства Провідника ОУН. Суд визнав, що члени політбюро КПСС, убиваючи Бандеру, вчинили злочин проти людяності і грубо порушили міжнародне право. Суд засудив політичний терор Москви в міжнародному масштабі.

Виборена у багатьох битвах, вистраждана багатьма поколіннями синів і дочок, проголошена нарешті в 1991 році державна незалежність України – це результат безсмертного Духа українського народу та героїчних чинів його видатних керівників. У досягненні цієї історичної мети незаперечні заслуги має і Степан Бандера, як видатний ідеолог і талановитий організатор визвольного руху. Він зумів революціонізувати серед народу боротьбу за свободу й підняти її на найвищий рівень геройської пожертви. Бандера вийшов на кін історії, коли наша Батьківщина переживала, здавалося б, безвиглядну перспективу і проходила трагічні випробування у горнилі 2-ої Світової війни та в пеклі московського Гулагу.

Минулого року українська громадськість відзначала 100-річчя з дня народження Степана Бандери й 50-ті роковини його загибелі. Історія життя і діяльності Бандери, представлення очолюваного ним визвольного руху та державотворчої діяльності ОУН й УПА стали широко відомі по всій Україні та за її межами. Це стало можливим завдяки численним публікаціям, дослідженням, документальним виставкам, а також цілою низкою урочистих заходів на всіх рівнях – від найвищого державного до численних міжнародних. Широкий розголос про відзначення ювілейних дат Бандери протягом усього року, а також донесення до відома широкого суспільства історичної правди, досі викривленої і неповної, про визвольні прагнення українців - реально піднесли рівень національної свідомості по всій Україні. Степан Бандера став одним із найвідоміших і найвидатніших українців сучасності.

Постать і діяльність Бандери викликали негодування й гостру реакцію з боку ідеологічних противників незалежності України, в тому й зі столиць сусідніх держав, навіть на форумі Європейського парламенту. Можна припускати, що негативна реакція була оркестрована з єдиного «центру впливу».

Представники нової й непевної, бо слаболегальної, влади в Києві, продовжуючи притаманну їм з 2004 року традицію грубих правопорушень, із першого дня владарювання розпочали широкий ідеологічний наступ проти основ національної ідеї українців. Вони стали заперечувати геноцидну природу штучного Голодомору 1932-33 років проти української нації. Роблять надумані спроби знеславити в очах громадськості героїчний шлях та незаперечні заслуги Провідника ОУН Степана Бандери перед українською нацією. Підступно взялися закріпити за російською мовою неправомірний для неї статус офіційної і переважної, на шкоду і так віками ущемленої української мови, поставивши сторчма головою Європейську хартію мінорітарних і меншинних мов. Розгорнули широкий наступ на МЗС, на освіту, на шкільні підручники, на істориків.

Біло-голубі й червоні політики, разом складаючи політичні барви прапора сусідньої держави, роблять усе нові й загрозливі кроки, які вказують, що влада в Києві вступила у небезпечну фазу поступового вихолощування політичного суверенітету. Це веде прямо до руйнування державної незалежності України. У закордонних поїздках високі представники Києва своїми ідеологічними виступами намагаються знецінити позитивний досі образ України, який сформувався в результаті безкровної та всенародної Помаранчевої революції. Замовчуючи, що саме вони і спричинилися до її вибуху своїми фальсифікаціями, спробами узурпації влади і топтанням по вільному волевиявленню народу.

Хто нині заперечує заслуги Бандери, той політично живиться кривавими наслідками тривалого поневолення українців. Підкорення України наші вороги здійснювали всіма мислимими засобами, включно з геноцидним виморюванням селян, державними утисками мови й культури. У хвилини високого національного підйому Москва завжди застосовувала грубу силу й убивала видатних політиків-самостійників – Головного Отамана Симона Петлюру, творця УВО й ОУН полковника Євгена Коновальця, Головного Командира УПА Романа Шухевича, Провідника ОУН Степана Бандеру.

У тяжкі хвилини життя нації саме борці й духовні подвижники найбільше потрібні нації, вони допомагають віднайти політичний дороговказ, надихають до мужності і вселяють віру у правильність обраного історичного шляху та політичного вибору. Разом із Степаном Бандерою український народ переможе у своїх віковічних прагненнях до свободи, до незалежності, до утвердження національної і людської гідності. Всебічне знання життя, ідей та чинів Бандери допоможуть розгубленому нині суспільству подолати тимчасові проблеми на шляху до побудови національної держави для української людини. У цьому поході уже століттям нам допомагають Покрова Пресвятої Богородиці й Дух наших великих попередників. До них приєднується і невмирущий дух Степана Бандери.

Провід ОУН (б)

Київ жовтень 2010